- землевласник
- —————————————————————————————землевла́сникіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
землевласник — а, ч. Особа, яка володіє землею (у 5 знач.) на правах приватної власності … Український тлумачний словник
землевласник — [зе/млеиўла/сниек] ка, м. (на) ков і/ ку, мн. кие, к іў … Орфоепічний словник української мови
поміщик — (землевласник, зазв. дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю); пан (у старій Польщі, Україні, Білорусі, Литві); феодал Пор. панок … Словник синонімів української мови
дідич — Дідич: поміщик [1;46 2;47] поміщик, великий землевласник [46 1;51] поміщик дворянин, спадковий власник маєтку [44 2] землевласник [55] … Толковый украинский словарь
Корецкие — У этого термина существуют и другие значения, см. Корецкий. Князь Самуил Корецкий Корецкие (польск. Korecki) … Википедия
абсолютний — а, е. 1) Безвідносний, узятий поза зв язком, без порівняння з чим небудь; безумовний. 2) Цілковито чистий, без домішок. •• Абсолю/тний спирт етиловий спирт, який практично не містить води. 3) Цілковитий, повний; необмежений; досконалий,… … Український тлумачний словник
бай — I я, ч., заст. У Середній Азії – багач, великий землевласник або скотар, лихвар. II бай ба/й, невідм., дит., рідко. Спати; спи. || Приспів у дитячих колискових піснях … Український тлумачний словник
боярин — а, ч. 1) іст. У Росії до Петра 1 – особа, що мала найвищий сан, звання серед службовців. || У Київській Русі – великий землевласник, що належав до князівського двору і входив до складу військової дружини князя. 2) етн. Товариш молодого (жениха),… … Український тлумачний словник
гамори — ів, мн. Верства землевласників у Стародавній Греції … Український тлумачний словник
державець — вця, ч., заст. 1) Володар (що мав права монарха). || перен., розм. Член уряду, державний діяч. 2) Той, хто користувався ранговими землями. || Великий землевласник; поміщик … Український тлумачний словник